Про найвідоміший театральний фестиваль в Единбурзі
і хто з українців, окрім колективу Театру на Подолі, там побував.
Текст: Ольга Стельмашевська
Фото: з сайтів театрів.
Окрему подяку висловлюємо Театру на Подолі
за надані архівні фото- та відеоматеріали.
Уже в момент свого народження 1947 року від Міжнародного Единбурзького фестивалю відщепилася неслухняна галузка – «Фріндж» (від англ. fringe – крайність, вихід за межі). Офіційна програма першого фестивалю була зосереджена на класичній музиці, опері, драматичному театрі й хореографії. Незапрошені до неї колективи ще дебютного року на знак протесту вийшли на вулиці – відтоді «Фріндж» став територією видовищної свободи, яка включає цирк, буфонаду, травесті-шоу й перформанси. Нині обидва фестивалі – взаємодоповнюючі складові культурного ландшафту Західної Європи. Декларуючи ідейну несумісність, вони разом виявляють актуальні мистецькі тренди.
Потрапити на «Фріндж» може будь-хто за трьох умов: бути переконаним у власному таланті, вчасно зареєструватися на сайті фесту й мати достатньо коштів на здійснення подорожі, проживання, перевезення декорацій, і піар-кампанію своєї вистави.
Зі свого боку організатори надають майданчики для виступу і, якщо запропонований художній продукт виявиться справді незвичайним, його порекомендують промоутерам з інших країн. Адже основна функція «Фрінджу» – бути своєрідною біржею театральних фестивалів, подібно до off-програми Авіньйону.
Фото з сайту фестиваля: edinburghfestivalcity.com
Багато сцен трупи ділять одна з одною – так простіше оплатити участь у фестивалі. Конкурсної комісії та відборів тут немає. Це міжнародна платформа для того, щоб представити свою роботу всій індустрії, пресі, міжнародної публіці. «Це необхідне зло», - так актори і режисери описують мотивацію для участі у Фрінджі. Як правило, після театрального серпня наступає дуже інтенсивний вересень: дзвінки, листи, переговори, за підсумками яких трупа вже може сказати, наскільки вдало вона показала себе на фестивалі. «Виступити в Единбурзі - це на практиці довести, що ти є в індустрії», - кажуть учасники Фрінджу. Сюди не приїжджають заробити. Хтось називає це інвестицією в майбутнє, вкладаючи в поїздку власні заощадження, хтось збирає гроші через «спільнокошти». Приїжджають маленькими колективами, з мінімальними декораціями, іноді - саморобними. Багато шоу - це просто «театр одного актора».
Колектив Театру на Подолі в Единбурзі
Книжка-програма «Фрінджу» схожа на наші «Жовті сторінки», де дрібним шрифтом друкують назву колективу та дату й місце проведення дійств, яких в один день може відбуватися до сотні. Розібратися в цій абракадабрі для непосвяченого – справжня мука. Театрики з усього світу посортовані хіба що за жанрами, і то – відносно: дитячі вистави, комедії, танець і фізичний театр, музика, драма, опера та мюзикли. Більшість театрів, особливо кафешантанні компанії та хохмачі в стилі comedy, приїздять сюди з оптимістичною думкою про літній заробіток. Їхні серйозніші колеги намагаються будь-що засвітитися перед фахівцями й отримати схвальні відгуки, які можуть стати, мінімум, перепусткою до гастрольних графіків поважних продюсерських агенцій.
У творенні нових зірок відчайдушному «Фрінджу» досвіду не позичати. Тут свою популярність завоювала тепер уже легенда нонконформістської драматургії та грубого гіпернатуралістичного «театру-вам-в-обличчя» Сара Кейн. Тут із успіхом виступали петербурзькі винахідники з інженерного театру АХЕ. Тут добре знають театр пантоміми В’ячеслава Полуніна й авангардистську трупу Derevo його учня Антона Адасінського.
"Сон літньої ночі"
Найбільше на «Фріндж» рвуться етно-групи, які завойовують аудиторію запальним фольком, циркачі, перформери та компанії фізичного театру – їм не потрібно долати мовний бар’єр. Вербальний театр представлений менше, але й він є: труднощі перекладу долають титрами або короткою оповіддю англійською в програмці. А дехто покладається на класичні сюжети й енергетику акторів. Як, зокрема, в 1990-х це робив очолюваний Віталієм Малаховим київський Театр на Подолі, котрий уперше вибрався до Единбурга з «Бенкетом під час чуми» за О. Пушкіним. Через рік театр повіз «Яго» за шекспірівським «Отелло» (за реплікою газети The Guardian: «Одним із найбільших достоїнств Театру на Подолі є його актор, який являє собою гібрид Арнольда Шварценеггера та Алана Бейтса» – це про Анатолія Хостікоєва).
1995 року показав «Жарти Чехова», а завершив епопею з шотландськими вояжами «Сном літньої ночі» того ж Шекспіра. На зухвалий виклик українського акторського ансамблю відреагували практично всі найпопулярніші видання. «Таймс», «Обсервер», «Гардіан», «Файненшіал таймс», «Скотланд он Сандей» опублікували відгуки своїх рецензентів, створюючи величезну рекламу та приваблюючи глядачів. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі, де водночас показували вистави близько 900 колективів.
Фрагменти з вистави "Яго"
В 1994 році в Единбурзі виступав Львівський театр «Воскресіння» з двома виставами «Каїном» Дж. Байорна, «Благовіщеням Марії» П. Клоделя. Грали у великому Church Hill Theatre.
Того ж року вперше побував в Единбурзі і театр «Сузір’я» з моновиставою «Відьма» за Т. Шевченком за участі актриси Людмили Лимар. Наступного року Людмила Лимар вже брала участь у фестивалі з виставою за О. Вертинським «Мне так хочется счастья и ласки».
1996-го року приз критики за роль Раскольнікова у виставі «Вбивець» театру «Золоті ворота» під керівництвом Валерія Пацунова на 49-ому Единбурзькому фестивалі отримав Антін Мухарський.
У 2004 р. до Единбургу поїхав Новий театр на Печерську з танцювальним проектом «Закон танго». В Единбурзі провели місяць, відіграли 15 спектаклів.
"Закон танго"
Того ж року приз «Краще шоу» Единбурзького фестивалю отримав Театр пластичної комедії «Мімірічі» з резонансною виставою «Паперовий світ». Після чого «Мімірічі» отримали чимало запрошень у США, Австралію, Індію, Грецію, Гонконг, Англію.
У 2006 році Український пластичний театр NovaRasa разом зі студентами естрадно-циркового училища, професійними музикантами з Італії та учнями Школи бойового гопака показав виставу «Коли ми були Богами». З українського боку виставу інспірувала творча пара, Ольга та Олександр Данилюки, а музичний супровід, в якому поєдналась традиційна музика Середземномор'я та Східної Європи, забезпечувала Джаміла Джазільбекова та група з чотирьох музикантів з Риму.
"Паперовий світ"
2008-го історію нашої присутності на «Фрінджі» доповнив Коломийський обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича зі скороченою версією своєї давньої вистави «Гуцульський рік».
В 2015-му за підтримки Британської Ради на фестивалі, аби взяти участь в роботі премії Total Theatre Awards (нею відзначаються постановки в таких напрямах, як сучасний devised theatre (постановки, створені не за готовими драматургічними текстами), новий цирк, сучасний танець, візуальний/фізичний театр, інновації, експеримент та робота з формою, а також постановки початківців у цих галузях) побувала група з чотирьох українців: Ірина Чужинова, Тамара Трунова, Антон Овчінніков і Вікторія Швидко.
"Гуцульський рік"
В 2016-му фолк-опера про українську Революцію гідності Counting Sheep українсько-канадських музик Марії і Марка Марчиків разом із канадським гуртом Lemon Bucket Orkestra завоювала приз The Scotsman Fringe First Award. На честь цієї події над театром Саммер-холл у шотландській столиці замість прапора ЄС підняли стяг України про що написали такі поважні британські ЗМІ, як The Guardian тощо.
"Привиди"
2017-го на «Фрінджі» знов у Total Theatre Awards взяла участь театрознавець, екс-головна редакторка журналу «Український театр» Надія Соколенко. Вона стала єдиним представником від України в групі асесорів (28 осіб), які переглянули загалом трохи більше 580 вистав і сформували шорт-лист із 22 вистав для другого туру.
Загалом, Единбурзький фестиваль являє собою кілька різних фестивалів, які відбуваються одночасно. Кількість туристів щороку майже дорівнює кількості населення міста – це близько півмільйона. За рахунок фестивалю Единбурґ має величезні прибутки, у середньому це 150 мільйонів фунтів (або приблизно $230 млн.) за фестиваль. Така потужна підтримка місцевої економіки забезпечила становище, за якого шотландська столиця є містом найбільшого економічного зростання в Британії.
Фото з сайту фестиваля: edinburghfestivalcity.com
Щодо історії вояжів українських митців на Единбурзький фестиваль, то вони були різними в різні роки: більш чи менш успішними, більш чи менш насиченими. Були й майже десятиліття без українського театру на единбурзьких підмостках. Проте, нині – це вже новітня історія з абсолютно іншим бекграундом нашої присутності в шотландській столиці. Виставу «Привиди» Г. Ібсена в постановці Поліни Медведєвої, створену театром «Сузір’я» на цьогорічному THE FRINGE – можна вважати першим серйозним і повноцінним показом за останні майже 10 років, що має впевнені перспективи серед фестивальної публіки. І звичайно, сподівання на певний резонанс всередині України. Адже такі вояжі – це і є культурна дипломатія, просування позитивного та мирного іміджу України.
У довідці використаний матеріал Марисі Нікітюк з ж. «Український тиждень» (№33, 2009 р.)