Новий простір - новий театр?

Оглядова панорама всіх нових незалежних майданчиків України.

Текст: Оксана Маслова, Олена Мигашко

Фото: Роман Шаламов, Сцена 6, "ТЕО"

Як відомо, театр – така річ, що її філософія втілюється у формах вкрай конкретних і матеріальних. Межу між художнім та не-художнім, між пасивним спогляданням та актом творіння визначає не лише абстрактна декларація того чи іншого угруповання, а й формат театрального простору, в якому все відбувається. В Україні за останній рік відкрилося декілька нових – за межами звичних нам спеціально зведених будівель. «УТ» пропонує стислий інформаційний огляд: від функцій, маніфестів і поставлених задач нових майданчиків – до площі, кількості місць і місцезнаходження.

Сцена 6 у «Довженко-Центрі»: дім незалежного театру

У вересні на шостому поверсі Довженко-Центру запрацював новий театральний простір – «Сцена 6». Ініціаторами створення театрального центру стали журналіст Олексій Ананов, директорка «Дикого театру» Ярослава Кравченко, режисер Сергій Перекрест і куратор культурних проектів Володимир Шейко. «Сцена 6» – це абсолютно приватна ініціатива. Сам Довжено-Центр інтегрує театр у загальну концепцію великого культурного кластеру, що зараз формується на його базі.

У вересні «Сцені 6» прийняла міжнародну театральну програму десятого міждисциплінарного ГОГОЛЬFEST, у жовтні – стала майданчиком для проведення другого конкурсу для українських режисерів на постановку британської драматургії Taking The Stage. У листопаді тут показали два перформанси режисера Павла Юрова та драматурга Дмитра Левицького реалізовані в рамках проекту «День корупції» підтриманого Ґете-Інститутом в Україні. Окрім постійного майданчика для провокативних вистав «Дикого театру», прем’єри оновленої вистави «Наш клас» Сергія Перекреста «Сцена 6» позиціонує себе як дім для незалежних театрів і для проектного театру в Україні загалом. Наприклад, у грудні тут планується прем'єра автора «Української нової драми» Віталія Гавури «Мама завжди захистить» (за підтримки teatre.com.ua і PostPlayТеатр), у січні тут покажуть проектну виставу Михайла Кукуюка, виставу Богдана Бондаря «Жадібне серце», а в далекоглядних планах організаторів: створення платформи для сучасного танцю і музики, лекторіїв, дискусійного клубу, школи театральних менеджерів і заснування «Інституту дослідження театру».

«Сцена 6» – це велике приміщення з глядацьким залом на 300 місць, що трансформується, камерна сцена, репетиційні кімнати, простір для науково-дослідної роботи, лекторії. Це все інтегровано у культурний кластер «Довженко-Центр», де поруч функціонуватимуть Музей кіно, Кінотека, культурний простір «Плівка», музична агенція «Ухо» та інші мистецькі ініціативи.

ТЕО на Військовому узвозі: театр під землею

Нова театральна лабораторія з’явилася в Одесі. Під землею. Вона розмістилась у старовинному театрі, який було зведено ще в XIX столітті італійцями. Деякий час приміщення було винним льохом та виконувало функцію військового і продовольчого складу. Але в жовтні з нього повиносили брухт, вивели плісняву зі стін та відновили каналізацію і дали нове ім'я – «ТЕО», що в перекладі з грецької означає «Бог».

Тут працюватиме театральна лабораторія «Вход свободен», яка дозволить молодим артистам реалізовувати свої задуми і презентувати їх аудиторії. Сюди запрошуватимуть відомих режисерів, щоб здійснювати нові постановки з одеськими акторами, а також прийматимуть гастролерів-експериментаторів. Приміщення обіцяють надавати безкоштовно, головна умова – презентувати результати праці широкому загалу. Окрім цього в театрі відбуватимуться лекції та зустрічі з творчими людьми, дискусії та – що не менш важливо – відеопокази записів сучасних європейських постановок, таких як, скажімо, «Сяюча безодня» Джеймса Тьєррі. (В Києві подібну освітню місію взяли на себе «Європейські студії», що розміщені в Новому драматичному театрі на Печерську і частково – у просторі «Plivka»).

Відкрито майданчик-лабораторію виставою за мотивами трагедії Еврипіда – «Іфігенія. Апофеоз» режисера Дмитра Костюминського. Попередню, інакшу версію за цим самим матеріалом вперше показали кілька років тому під час ГОГОЛЬFESTу. Для одеського ж підземного театру режисер спектакль повністю переробив спектакль.

«ТЕО – ідеальний простір для вистави, – коментує режисер. – За задумом дія відбувається в храмі. Приміщення театру дуже нагадує гробницю в Дельфах».

Вистава, попри давній текст, є надсучасною: тут активно «працюють» нові медіа, відеоматеріали та екранні проекції. Наступні покази заплановано на початок грудня- січень – поряд із прем'єрою вистави Марії Кругленко (Одеський театр МКТ) за символістським «переказом» Моріса Метерлінка міфу про Афродіту «Сестра Беатрі».

Театральна Лабораторія в «Мистецькому Арсеналі»: поза межами драматичного

Цієї осені у «Мистецькому Арсеналі» розпочала роботу Театральна Лабораторія. Куратором зовсім нового для Арсеналу напряму стала Ольга Данилюк – доктор наук, театральний режисер та дизайнер. Нещодавно Оля захистила дисертацію у Royal Central School of Speech and Drama, University of London. Темою її наукової роботи під заголовком «Майже правда» стали інтермедіальні стратегії у постановці воєнного конфлікту та дослідження відносин між мистецтвом та політикою. Почасти саме тому новий театральний майданчик відкриватиме вистава-променад (прем'єра запланована на 25 грудня) за історіями підлітків з м. Новгородське, що проведе глядача через культуру та побут Донецького регіону, розказавши особисті історії учасників. Драматургом у проекті виступає Діма Левицький, а сценографом – Богдан Поліщук.

На відміну від репертуарних театрів, багатопрофільний простір Мистецького Арсеналу дозволяє реалізовувати інноваційні творчі проекти найрізноманітнішого типу. Тож пошук нових форм та інтерактивної взаємодії з глядачем, поєднання різноманітних мистецьких форм, сучасних технологій, наукових та гуманітарних дисциплін з перформативною практикою є пріоритетним напрямком Театральної Лабораторії. ТЛ також співпрацюватиме з іншими лабораторіями Мистецького Арсеналу, вибудовуючи взаємодію театру з найрізноманітнішими дисциплінами, що є важливим аспектом філософії театру сьогодні.

У планах ТЛ – створити новий інтермедійний театр, функціональний простір з мобільними елементами сцени, та медіа-лабораторію для експериментальної роботи з новими технологіями. Декларовані напрями діяльності: театральний (імерсивний театр, ігрова драматургія, документальний театр, дійства у site-specific форматі, променадні вистави) і освітній (навчальні програми, майстер-класи і лекції).

Цього сезону планується чотири прем’єри, одна з яких – постановка за текстом Девіда Едгара «П’ятидесятниця» (прем'єру заплановано на 24-25 грудня). Вже наприкінці жовтня Арсенал презентував переклад п’єси у форматі відкритої читки. Драматург, який вже став класиком британської драми, також уперше відвідав Україну та прочитав лекцію.